Сторінка для батьків

  ЯК СФОРМУВАТИ В ДІТЕЙ ПОЗИТИВНІ ЗВИЧКИ

Немає таємниці в тому, що погані звички – прямий шлях до формування поганого характеру, що може зламати людське життя. Це нетовариський характер, самотність, невміння спілкуватися, відсутність потреби любити і бути любимим. Позитивні звички – це постійна праця, прояв волі та терпіння, бажання і потреба їх мати, це усвідомлення неможливості існування без них.  

Нам з вами дуже хотілося б, щоб у наших дітей переважали тільки позитивні звички. Але так у реальному житті не буває. Слід допомогти своїм дітям звільнитися від поганих звичок. Для цього необхідно дотримуватися певних правил:

1.Поясніть своїй дитині, що позитивні звички – це капітал людини. Чим більше людина накопичить позитивних звичок, тим краще вона зможе влаштувати своє життя та жити на відсотки з цього капіталу.

2.Якщо ви хочете, щоб у вашої дитини з’явилися позитивні звички, вимагайте, щоб вона відмовилася від старої звички, бийтеся об заклад, сперечайтеся, викликайте в неї азарт відмовитися від старого й поганого.

3.Змушуйте свою дитину постійно тренувати нову звичку, створюючи для цього необхідні умови.

4.Провокуйте свою дитину до прояву нової звички, виражаючи на словах удаване невір’я в її сили.

5. Після сформування позитивної звички не нагадуйте щоразу своїй дитині про те, що їй були притаманні погані звички.

6.Якщо хочете, щоб погані звички в дитини було викорінено, починайте з нею змагання з їх подоланням.

7.Навчайте свою дитину боротися з хибною фразою: «Почну з понеділка нове життя».

8.Радійте успіхам своєї дитини у досягненні мети.

9.Ненав’язливо демонструйте дитині успіхи інших людей у боротьбі з поганими звичками.

10.Пам’ятайте! Дорослим боротися зі своїми недоліками набагато складніше.

Щоб допомогти дитині сформувати позитивні звички, ви повинні проявити вимогливість. Але пам’ятайте, що вимогливість не повинна бути тиранією щодо дитини, вона має бути розумною та доброзичливою, не повинна поступатися забаганкам і не повинна потурати, бути зрозумілою. Батьки повинні бути послідовно терплячими  у висуванні вимог. Але пам’ятайте найголовніше: вимогливість до власних дітей припускає (вимагає) вимогливість до себе.

Розглянемо це на конкретних ситуаціях. Стало відомо, що дитина збрехала. Сучасний батько сів поруч із сином, щоб простими словами пояснити йому, чому завжди потрібно говорити правду. Задзвонив телефон. Син, бажаючи повернути батькову прихильність, сказав:

-         Я підніму слухавку!

За хвильку повернувся:

-         Це страхувальний агент, татусю.

-         Скажи йому, що мене нема вдома, - відповів батько.

То чи може такий батько навчити сина? Звичайно , ні.

Тому завжди пам’ятайте такі правила:

1.Не демонструйте своїй дитині показні ввічливість і чуйність. Незабаром вона почне вас наслідувати та поводитись так у першу чергу щодо вас.

2.Не грубіть і не лихословте самі. Ваша звичка стане звичкою вашої дитини.

3.Не говоріть про сторонніх людей погано і нешанобливо. Якщо ви покажете в цьому приклад своїй дитині, чекайте на те, що незабаром вона скаже те саме про вас.

4.Будьте тактовні щодо інших людей. Це гарний урок добра і людяності для вашої дитини.

5.Не бійтеся вибачитися перед кимось у присутності  своєї дитини. У цей момент ви нічого не втрачаєте, лише здобуваєте її повагу.

6.Проявляйте шляхетність навіть тоді, коли вам дуже не хочеться її проявляти, навчайте шляхетності свою дитину.

Однією з негативних звичок є паління. Перші спроби паління найчастіше відбуваються в підлітковому віці, коли виникає бажання експериментувати, самостверджуватися, відчути себе дорослішим, самостійним. Виділяють 4 стадії залучення до паління: пізнавання, спроба, звикання, залежність. Пізнавання відбувається ще в ранньому дитинстві, коли дитина бачить дорослих, які палять. Якщо палять в дома, дитина ще й стає пасивним курцем. Згодом з’являється бажання спробувати самому. Найчастіше це відбувається в компанії підлітків. Через деякий час організм звикає до дії нікотину і розвивається звичка, що переходить у залежність. А статистика така:

-         П’ята частина населення країни починає палити в 14 років.

-         Із 100 учнів у віці 14 – 17 років 20 уже запеклі курці.

-         85% усіх померлих від раку легенів були курцями.

-         25% усіх померлих від інфаркту – курці.

За результатами анкетування учнів 8 – 10 класів (90 учнів) нашої школи 70% опитаних головним фактором ЗСЖ вважають відому від шкідливих звичок, 2% вважають, що паління – це задоволення. На запитання «Чи палите ви?» 93% відповіли: «Ні», 4% - «Інколи», 1% - «Так», 1% «Ні, але пробували», 1% «Вже ні». 21% опитаних учнів вважають, що алкогольні напої їм вживати можна в невеликих кількостях  для підняття настрою. Такі результати насторожують. Як же допомогти дитині позбутися такої звички?

Як допомогти кинути палити:

1.Батьки повинні першими відмовитися від паління.

2.Батьки повинні допомогти дитині відволіктися від звички палити: ігри, відпочинок, прогулянки, бесіди.

3.Підтримувати своїх дітей, стверджувати, що все вийде, якщо людина чогось прагне.

4.Не боятися компанії своєї дитини, а допомагати їй та її друзям боротися зі спокусою паління.

Восьмилітні дитина у творі написала:

«Одним із головних завдань Бога є створення людей… Він не створює дорослих, а лише немовлят. На мою думку, так діється тому, що найменших створити легше. Бог не мусить витрачати дорогоцінного часу, аби навчити їх говорити, ходити, добре поводитися. Залишає це завдання мамам і татам. Думаю, що це добре». Це дитяча, примітивна думка, але правильна. Ми всі повинні усвідомити, що любов починається з родини. Все більше бракує нам часу на те, щоб дивитися один одному в вічі, здоровити один одного, ділитися радістю, а ще більше, аби жертвувати нашим дітям те, чого вони найдужче від нас потребують. І так день у день чимдалі менше ми належимо нашим родинам, а наше спілкування стає все обмеженішим. Вражає діалог між батьком і сином:

-         Татусю, скільки коштує година твого робочого часу?

-         40 гривень.

-         Ось я зібрав 40 гривень, купую годину твого часу, проведи його зі мною.

Найкращий дар, який можна піднести іншому, це насправді вислухати його. Одна з китайських притч розповідає, що давним – давно в Китаї жили двоє друзів. Один умів чудово грати на арфі, а другий був обдарований дуже рідкісним хистом слухача. Проте одного дня той, хто вмів слухати, занедужав і невдовзі помер, а друг його перетяв струни арфи й відтоді вже ніколи не грав. Так, ми живемо лише тоді, коли нас є кому слухати.

Одна занадто вразлива дівчина говорила з учителем про дуже болючу для неї проблему. Вчитель порадив їй звернутися до батька – матері. Дівчина так і вчинила, та батьки злегковажили проблемою – намагалися змінити тему розмови, казали, що дочка перебільшує, все владнається само собою, просто потрібен час. Вони не бажали продовжувати розмову, вважаючи, що тільки нехтуючи справою, можна допомогти дочці. Коли ж вона спробувала накласти на себе руки, то дуже здивувалися й питали: «Чого ж не казала нам, що маєш якісь проблеми?»

А інша дівчинка написала таке: «Увечері, коли я вже у ліжку, то відвертаюся до стіни і розмовляю сама з собою, щоб мати змогу вислухати себе».

Отож, прагнення до справжньої любові починається із прикладу власних батьків, які завжди мають знайти час для власної дитини, ненав’язливо навчати аналізувати вчинки, ніколи не насміхатись і не висміювати почуття дитини.

Пам’ятайте: щастя людини у її руках. Ми можемо тільки допомогти їй утримати його.